Ті, хто любить спортивний танець в Україні, знають, що великі змагання, організовані під егідою АСТУ, відбуваються в Києві, Донецьку, Львові, Дніпропетровську, Одесі, Ужгороді, Чернівцях, Судаку і т.ін. Знають, можливо, і прізвища організаторів, чий внесок у популяризацію молодого виду спорту важко переоцінити: це президент Асоціації спортивного танцю України Святослав Влох; його колеги по Асоціації Валентина Федорчук, Ірина Бєднягіна, Сергій Дороговцев, Володимир Козак, Владислав Рудаков, Володимир Хоміцький, Давід Буртов, Сергій Марич, Олександра Мишко,Олег Левицький, Андрій та Наталя Паша... Теперь до списку організаторів спортивнотанцювальних турнірів додалося ще одне прізвище: Лілія Матвієнко, президент донецького КСТ “Фортуна” провела нинішнього грудня змагання під назвою “Фортуна – 2002”, і перший млинець аж ніяк не виявився глевким. Можливо, і хочеться в це вірити, турнір стане традиційним, міжнародним, престижним, і їхатимуть до Матвієнко так само охоче, як до її земляка й старшого товариша – Сергія Дороговцева. Але Сергій Миколайович організовує змагання понад чверть віку! А поки щоЛілія (ну, дуже їй хотілося порадувати суддів, які приїхали до неї на турнір, його учасників та й усіх глядачів) усіх перевершила: змагання увінчав замовлений нею феєрверк. Небо над Донецьком уквітчали розсипи фантастичних візерунків, і це стало переможною крапкою, чудовим завершенням дебюту молодого організатора.
“Вчитель – це та людина, яка сидить на башті й кидає зверху каміння, а учень повинен збирати ці каміння й знизу нагору , на цю башту (дзвінницю) підняти їх”, - розмірковує Лілія Матвієнко. Їй подобається ця вичитана десь народна мудрість, не зважаючи на відносно невеликий досвід керівництва клубом спортивного танцю ( “Фортуна” юридично зареєстрована в 1992 р., раніше це був гурток бальног танцю), вона, раніше сама танцюристка (а за фахом – історик, закінчила Луганський педагогічний інститут), вже виробила своє уявлення про співпрацю з вихованцями та батьками. Вона бачить класичний трикутник: тренер –спортивнотанцювальні пари – батьки, і в кожної із “сторін” – свої можливості, прагнення, талант.
Спортсмен – батьки – організатор; у цьому “трикутнику” сторони взаємозалежні, і їх можна по-різному “повертати”. Батьки реалізують себе в своїй дитині; в той же час батьки – це ті ж діти, вони бачать себе в своїх дітях. Так само й тренер “ вкладає” в дитину свої знання, сили, енергію, але він не здатен дати те, що можуть батьки, – вдягти, взути, дати можливість взяти участь в турнірах. Та найскладніше припадає на танцюристів.
На своєму турнірі-дебюті Лілія Матвієнко вирішила для себе, що найкращий організатор – це та людина, яка може спокійно спостерігати, як іде процес. Вона була спокійна, бо бачила, що кожен робить свою справу на своєму місці. Все було узгоджене за часом, і лічильна комісія, і група реєстрації, і музичний оператор, і комп’ютерне обслуговування, і “блок харчування” діяли чітко, злагоджено.“Диригентська паличка” залишалася непомітною для глядачів, головне, що всі “інструменти” грали в унісон...
На змаганнях “Фортуна – 2002” у Палаці молоді “Юність” стартували 140 пар, які представляли 18 клубів із семи областей України, і їх обслуговували 16 суддів АСТУ. Турнір має створити собі ім”я, аби з часом збирати велику кількість учасників. У деяких категоріях нині танцювали лише чотири – п’ять пар, наприклад, у латиноамериканській програмі серед дорослих і молоді. Але ж як не подякувати організатору за надану можливість позмагатися не лише в традиційних шести вікових групах, а й в двох програмах парам хобі – класу, юніорам-2 “Д” кл., юніорам-1 “Д” кл., юніорам-1 “Е” кл., (6 танців), ювеналам-2 “Е” кл. (6 танців), ювеналам-1 “Е” кл. (6 танців), – і дітям-1 (1993 р. н. і мол.) – 4 танці, та дітям-2 (1991 р. н. і мол.) – 4 танці. До речі, найбільше пар – 15 зібралося в категорії діти-1. Тут танцювали вихованці дніпропетровських “Школи Єжової”, “Айстри” (тренери Олена Єжова та Олександр Красношлик), донецької “Фортуни” (тренери Лілія Матвієнко та Андрій Постников), севастопольського “Олімпу” (тренер Олександр Босов), краматорської “Елегії” (тренери Владислав і Ольга Рудакови), полтавського ДТСЦ “Ніка” (тренер Артур Омельченко). Це вже досягнення й “родзинка” саме “Фортуни-2002”.
Звичайно, виступи найменших зворушують найбільше. Але дуже цікавлять вис тупи пар, які можуть представляти Україну на міжнародних змаганнях. На турнірі танцювала одна з ведучих пар АСТУ – вихованці Вадима Постнікова з КСТ “Форум” Максим Буланий – Катерина Спаситель, які в серпні нинішнього року стали бронзовими призерами чемпіонату країн Східної Європи (програма 10 танців), досить успішно танцювали в Манхаймі та Блекпулі і входять до ста найсильніших пар світу за рейтингом МФСТ. Максим і Катерина на турнірі “Фортуна-2002” користувалися великою симпатією й підтримкою глядачевого залу і впевнено перемогли в усіх танцях в обох програмах. Хороша хореографія, пластика, відчуття музики вирізняли цей дует на паркеті. Їхній тренер Вадим Постніков хвалить своїх учнів за надзвичайну працелюбність, хорошу фізичну підготовку. Максим свого часу займався багатьма видами спорту, Катя плавала, захоплювалася баскетболом (у неї родина баскетбольна: дід, дядько грали, брат нині в баскетбольній команді). Фізичний гарт допомагає Максиму й Катерині витримувати великі фізичні навантаження тренувального процесу, ще й добре навчатися у вузах: вона студентка економічного факультету Донецького державного університету, він – Інституту фізкультури і спорту.
Цікаво було спостерігати за виступами головних конкурентів Буланого йСпаситель. Ними були на нинішніх змаганнях дві пари тренера Лілії Матвієнко, організатора “Фортуни-2002”, та Андрія Постнікова, які стали срібними призерами в змаганнях дорослих пар: у стандарті це Геннадій Баша – Тамара Ударцова, в латині – Денис Кіхтенко – Галина Акопян. Геннадій і Тамара виграли всі п”ять танців, а виконання латини Денисом і Галиною було оцінено не одностайно – 2, 3, З, 2, 2, загальна сума місць 12. Євген Стадник і Катерина Сапожникова з полтавського КСТ “Динамо” із сумою місць 13 завоювали бронзову медаль в латиноамериканській програмі серед дорослих. Що ж, здорова конкуренція – рушій прогресу. Як сказала мені Лілія Матвієнко, її спортивнотанцювальні дуети люблять атмосферу великих змагань, завжди танцюють із настроєм, заради задоволення, і їх не пригнічує навіть результат, який не задовольнив.

Крім названих пар “Фортуни”, котрі порадували глядачів хорошою школою, емоційністю, осмисленим ставленням до танцю як до міні-спектаклю, а не набору необхідних фігур і елементів, хочеться назвати й перспективну молодіжну пару цього клубу – срібних призерів у латині Дениса Кліменка – Марину Карлюк, Євгена Тарана – Анну Ударцову (юніори-2), Олександра Годовася – Ксенію Мущанову, фіналістів серед юніорів-1 у латині, Олексія Білоножку – Марію Якушеву з “Хобі-класу... Спостерігаючи за їхніми виступами та їхніх земляків, юних краматорців, дніпропетровців, феодосійців, сімферопольців та інших, я знову згадала назву (чи девіз) змагань у Донецьку, які передували турніру, організованому Лілією Матвієнко, - “Обдаровані діти”. Безумовно, й “Фортуна-2002” продемонструвала танцювальну обдарованість українських дітей.
До речі, раніше за цей донецький клуб виступала й пишалася ним Настя Кравченко, котра тепер високо піднялася в світовому рейтингу й завоювала гучні титули. Нині дівчина виступає за Німеччину, а коли приїздить до Донецька, обов’язково приходить до рідного клубу, тренує пари (вона володіє найсучаснішою інформацією, одержаною від топ-тренерів), і тепер клуб пишається нею.
Змагання – це насамперед спортивний звіт, демонстрація здобутків. Але ексклюзивний вид,спортивний танець, при хорошій організації змагань і відсутності прикрих “НП”, часто перетворює старти на свято , де лунає музика, де ефектні костюми на досконалих тілах, де панують краса й грація. Про святковість турніру “Фортуна-2002” мені говорили і початківці-танцюристи, і професіонали (наприклад, досить титулована пара “латинос” Геннадій Осешнюк – Ірина Вікатто), і досвідчений тренер і суддя, президент дніпропетровського КСТ “Еліт” Павло Лідовський.
Павло Анатолійович ще 1973-1974 років і далі сам танцював на паркеті Палацу молоді “Юність”, йому приємно знову побувати в Донецьку, який він вважає батьківщиною хороших турнірів. Приїздив до Дороговцева, а тепер із задоволенням приїздить і до нового організатора - Лілії Матвієнко. “Дуже затишний турнір, усе давно знайоме, домашнє, усе максимально зручно, це важливий психологічний фактор”, - говорить Павло Анатолійович. Тепер уже танцює його дочка, в парі з Віктором Фрідманом Аліса перемогла в шести танцях у віковій групі ювенали-1 “Е” кл., і тренер радіє не лише їхньому успіху, а й першим-третім місцям інших дніпропетровських пар з клубу “Еліт”, “Школи Єжової”, КСТ “Айстра”. Порадували його виступи донеччан М.Буланого – К.Спасиитель і призерів серед дорослих , молоді (стандарт), відзначив зростаючу майстерність харківського дуету з КСТ “Динамо” Євген Олешко – Анастасія Рудь (тренер Вадим Естеровський). “Я більше люблю маленькі турніри, вони заради душевного задоволення”, - зізнався Павло Анатолійович. Йому було приємно й те, що в Донецьку є велика група фанатів Антона Колюбаєва – Ганни Лантух. Шанувальники сьогорічних чемпіонів України в категорії “молодь”, чемпіонів країн Східної Європи розпитували Лідовського про його підопічних.
...Хто нічим не ризикує... той ризикує всім. Лілія Матвієнко залишилася задоволена своїм першим турніром , організованим в нашій країні. Хороший майданчик і освітлення (директор Палацу молоді “Юність” – Віталій Цавкаєв), решта необхідних приміщень – те, що запропонував організатор, - у сукупності з майстерністю і емоційністю танцюристів, врешті дали цікавий і приємний турнір гідного спортивного рівня. Хочеться вірити, що “Фортуна” посміхатиметься традиційно!


Людмила ВОСКОБОЙНИКОВА.