Під шепіт чорноморських хвиль

Одесити мають репутацію жартівників. Але вони ж вміють бути і серйозними. Весела людина, президент клубу спортивного танцю “Динамо-Одеса” і танцювального центру Сергій Марич довів це ставленням до справи. Створений ним і дружиною Анною центр “Марич” уже майже 30 років є колискою танцювальних талантів Одещини. Разом зі своїми колегами0-земляками Валентиною Кравченко, Давидом Буртовим, Сергієм Кравчуком та іншими подружжя Маричів посприяли тому, що перлина Чорноморського узбережжя України приваблює на лише красою природи, історичними й культурними пам’ятками, а й міжнародним авторитетом у світі спортивного танцю. Вихованців Сергія і Анни можна побачити на професійному танцювальному паркеті США, Канади, інших держав.
І от місцевий Палац спорту знову приймав танцюристів з усіх усюд. У змаганнях узяли участь 615 пар з 11 країн світу. Тут під егідою Міжнародної федерації спортивного танцю (IDSF), Держкомспорту, національної Асоціації спортивного танцю України (АСТУ), КСТ “Динамо-Одеса” і танцювального центру “Марич” відбулися великі міжнародні змагання “Odessa Open Cup-2003”. Їхня програма була надзвичайно насиченою: пройшли старти зі стандартної та латиноамериканської програм серед усіх вікових груп – початківців і сеньйорів, міжнародний рейтинговий турнір мав найвищу категорію IDSF International Open. Відбулися чемпіонат і Кубок України, Кубок мера Одеси. Це була третя серія заснованого торік Гран-прі АСТУ. Судили змагання ліцензовані фахівці IDSF з 13 країн світу, зокрема Італії, Литви. Зокрема на суддівській панелі працювали Віктор Нікольський, Валерій Гулай (Росія), Девід Габуззі (Італія), П’єр Діб (Ліван), Джоан Пауріш (Австрія), Хуберт де Месшалк (Бельгія) та інші. Головним суддею International Open був спортдиректор IDSF Хайнц Шпекер, головним суддею чемпіонату України серед ювеналів-2 з десяти танців – Святослав Влох, головним суддею класифікаційних змагань – Валентина Федорчук.
Відкриваючи турнір, проведення якого само по собі – честь для організаторів, віце-мер Одеси Леонід Сушкін висловився дуже емоційно: “Музика, театр, хореографія, спорт... Нема прекраснішого виду, ніж спортивний танець, нема міста, прекраснішого за Одесу. Слава цьому місту, слава цьому виду спорту!”
Не вдавався до епітетів генеральний секретар IDSF Карлос Фрейтаг (Іспанія), для якого це був перший візит до України. Він подякував організаторам за те, що вони зуміли зібрати 48 пар восьми національностей зібрати на турнір IDSF International Open і запросив присутніх насолоджуватись вишуканим змаганням.
Воно й не могло бути іншим: на паркеті танцювали найкращі пари АСТУ – це серед дорослих Олександр Присяжнюк – Анастасія Кісліна, Дмитро Влох – Ольга Урумова, Сергій Пелех – Ганна Руда, Максим Буланий – Катерина Спаситель (не прибули до Одеси Роман Міркін – Наталя Бєднягіна, ще деякі відомі дуети). “Найнебезпечнішими” в категорії “молодь” були, мабуть, дніпропетровці Антон Колюбаєв – Ганна Лантух (вони й перемогли в “стандарті” в змаганнях IDSF Open), Георгій Корольов, який нині танцює за Польщу разом із Мартою Штобрін, сімферопольці Євген Лісунов із Тетяною Почтар... До Одеси прибула зірка першої величини в Росії Євген Імреков (перший у рейтингу IDSF серед росіян у латині, одинадцятий у світі) – танцював з Оленою Калугіною, за Швейцарію виступали популярні Гі Розен – Вікторія Фадіна...
Не без жалю слід сказати, що тими днями в Одесі була прекрасна, хоча й спекотна погода і тому з танцем конкурувало... море. І перемогло: трибуни Палацу спорту заповнилися далеко не повністю. Шкода, що чудові міні-спектаклі (а кожен танець у виконанні майстрів спорту ним являється) не зібрали бажаної кількості глядачів. Що ж, хай пожалкують. Бо експресивний пасодобль, шість різних історій кохання – румба, виконана у фіналі International Open Євгеном Імрековим – Оленою Калугіною, Гі Розеном – Вікторією Фадіною, Олександром Присяжнюком – Анастасією Кісліною, Доріном Фрекатану – Оленою Рабінович (Молдова), Дмитром Влохом – Ольгою Урумовою не залишили байдужими нікого на трибунах. А перші три названі пари відповідно розмістилися на п’єдесталі пошани після виконання останнього танцю в латині – джайву, швидкісного й сильного.
Наші “домашні” улюбленці – Присяжнюк і Влох із партнерками поступилися гостям і опинилися на не дуже звичних для них позиціях: у Присяжнюка – Кісліної “лише” “бронза”, Влох – Урумова – п’яте місце. А в стандартній програмі IDSF International Open Дмитро з Ольгою завоювали “золото”.
До фіналу дійшли два українських дуети (крім названого, це харків’яни Сергій Пелех – Ганна Руда), дві пари з Молдови і по одній з Австрії та Словаччини. “Стандарт” давно вважався “коньком” Дмитра Влоха, відмінна школа, висока техніка плюс артистичність, яка з часом прогресує – усе це складові успіху знаного танцюриста. Оля Урумова, здавалося раніше, більше тяжіла до латини, а тепер ситуація з програмами вирівнялася в обох. Як відомо, кияни дворазові чемпіони світу в категорії “юніори-2” і “молодь”, чемпіони Східної Європи. Тепер же їм слід долати вершини в дорослому танцюванні.
Відомий спортсмен у минулому, фіналіст Кубків світу, тонкий цінитель і знавець спортивного танцю, нині тренер і автор книг Леонід Плетньов говорить: “Найголовніше в танцях, те, чому я навчаю своїх учнів, – це смисл того, що ви робите. Не можна просто нагрівати повітря! Танцювальна мова, безперечно, має бути зрозумілою, але за “словами” повинна стояти ідея, думка – розповісти щось цікаве, принести задоволення один одному і мені, як глядачеві”. Оце прагнення наповнити танець змістом, думкою вирізняють і кращі пари танцювального центру “Марич”, які добре показали себе на змаганнях “Odessa Open Cup-2003”. Оді з найкращих у категорії “дорослі” Костянтин Войнаровський – Тетяна Кузьменко, серед молоді – Андрій Рева – Анастасія Браїло. Відзначилися ювенали-2 Руслан Калюжний – Дар’я Мінченко, ставши чемпіонами України в найскладнішій програмі – десяти танців й переможцями Кубка України.
Дитячому танцюванню в Україні взагалі притаманний високий рівень, навіть якась недитяча впевненість. От і нині такі ювенальські пари, як Р.Калюжний – Д.Мінченко (тренер С.Марич), Є.Риков – Ю. Тешенко (Харків, “Гранд”, тренер Л. Богданова), Д.Щербанюк – О.Цикалюк (Краматорськ, “Елегія”, В.Рудаков), Р.Сухомлін – К.Попова (Одеса, “Ах, Одеса”, Д.Буртов), Д.Росейсков – К.Молчанова (Дніпропетровськ, “Динамо”, Г.Лідовська), Д. і Г. Мхітарян (Київ, “Ювента”, О.Павлова), М.Базелевський – А.Карпова (Іллічівськ, “Динамо”, Т.Гуріна) порадували не лише володінням “азами” техніки, а й прагненням до осмислення своєї хореографії. Що вже казати про юніорські дуети... “Я навіть позаздрив, що в моїй країні ситуація зовсім інша”, – зізнався генеральний секретар Міжнародної федерації спортивного танцю Карлос Фрейтаг. Він був у захвати від танцю наших дітей і молоді, і взагалі від Одеси, про яку багато читав і нарешті побачив. “Це добре організована спортивна подія”, – висловився пан Фрейтаг про “Odessa Open Cup-2003”. А от у морі йому, на жаль, поплавати не вдалося. “Культурна програма” це не передбачала. Два ж одеські ресторани відвідав – “Червоний лобстер” і “Мармелад”. Саме сюди організатори запросили усіх судів, які працювали на турнірі. От у “Мармеладі” пан Карлос розповів, що він і сам танцюрист з великим стажем (вік перетнув 50-річну позначку) і нині не лише посідає відповідальну посаду в керівництві IDSF, але й продовжує виступати в категорії “сеньйори” у змаганнях команд формейшн зі стандартної програми.
Пан Фрейтаг виявився одним із найсолідніших за віком моїх нових знайомих танцюристів, а наймолодшою – чотирнадцятирічна Настя Браїло, вихованка тренерів Сергія і Анни Марич. У парі з Андрієм Ревою (танцюють близько трьох років) встигла побувати в Болгарії, Німеччині, Австрії, Росії, Білорусі... Всюди були у фіналі, а в Україні найчастіше “в призах”. На тренуваннях у танццентрі “Марич” їй завжди цікаво, бо нема нудних настанов, і кожен танець потребує іншого стилю. Можна виявити свій характер і трохи відчути себе актрисою. Її тренери – добрі психологи і навчають терпінню, без якого успіху не доб’єшся. Бувають “хитромудрі” фігури, а пасодобль такий довгий. Добре, що в скрутну хвилину тренери завжди поряд. А батьки – тато кандидат у майстри спорту, п’ятиборець і ватерполіст, мама легкоатлетка – розуміють її захоплення танцем.
Кращі пари КСТ “Динамо-Одеса” – Центр “Марич” – це, крім названих вище, Ігор Кузьменко – Євгенія Сакір, Вадим Лазор – Ольга Георгінова, Максим Красик – Іванна Лунгул, Сергій Рябченко – Маша Грекова... Ну й знов-таки, як не відзначити ще раз ювенальську пару Калюжний – Мінченко. Це про таких, як вони, кажуть у Блекпулі й Манхаймі: “Схід наступає!”
Щоб поважали наших спортсменів за кордоном, на всіх внутрішніх змаганнях докладає зусиль спортивний комісар АСТУ Володимир Козак6 він вимагає суворого дотримання вимог IDSF до турнірів, до костюмів партнерів. Наприклад, нині було чимало зауважень ювеналам-2 щодо тканин, з яких пошиті костюми: вони не повинні бути прозорими, тілесного кольору чи сітчастими в області грудей і трусиків, заборонені макіяж, біжутерія.
Спортивний танець – це синтез спорту й мистецтва, естетичності й атлетизму. Старти “Odessa Open Cup-2003” продемонстрували спроможність організаторів проводити змагання, які відповідають високим вимогам Міжнародної федерації спортивного танцю, сприяти зростанню популярності цього виду спорту в Україні й красуні Одесі.
Допомогли провести нинішні великі змагання на гідному рівні генеральний спонсор Виставково-торгівельний центр “На Середньофонтанській”, спонсори ТОВ “Неолоджик”, “Перше кредитне товариство”, ВАТ “Одеський завод “Автоагрегат”, фабрика “Bizar Cosmetic”, ресторан “Красный лобстер”, ресторан-клуб “Мармелад” та інші. Всім – спасибі.
Людмила ВОСКОБОЙНИКОВА.